Автор: Виктория Веретенникова
«Робота горя»: як пережити втрату близької людини?
Втрати є в житті кожної людини, неможливо прожити життя без втрат. До втрат відносяться смерть близької людини, розлучення, втрата здоров’я і працездатності, соціального статусу (в меншій мірі), тому вони все протікають за схожими сценаріями з незначними відмінностями. У цій статті поговоримо про найважчу втрату — втрату близької людини.
Всі вони діляться на дві категорії:
1) природня смерть: людина йде, проживши своє життя;
2) неприродня смерть: втрата дітей, раптова загибель, вбивства, смерть в результаті важкого захворювання — все, що можна назвати «неправильна смерть».
В результаті втрати починається так звана «робота горя». Людина повинна сумувати. Повинна пройти через всі стадії переживання горя. У кожного ці стадії проходять індивідуально, деякі можуть «перестрибнути» їх, не усвідомити. Стадії можуть помінятися місцями, але все-таки існує загальна схема з приблизними тимчасовими рамками, вихід за які дозволяє говорити нам про патологічні форми горювання.
1. Шок (буває не завжди) — оглушення, заціпеніння. Триває від декількох годин до двох тижнів. Якщо за два тижні людина залишається в стадії шоку, необхідно медикаментозне лікування. Як тільки ми отримуємо звістку про смерть, починається «гальмування», так званий «виліт» з тіла. Симптоми: воскова гнучкість, людина не розуміє того, що відбувається, людини немає, вона не живе, вийшла з тіла, відбувається роз’єднання тіла, душі і розуму. З стадії шоку треба вийти якомога швидше.
Рекомендації родичам: спробувати допомогти розплакатися. Пам’ятаєте, раніше на похорон запрошували плакальниць? Дуже мудрий обряд. Намагайтеся залучити людину в горюванні до організації похорону: завісити дзеркала, готувати їжу, підібрати одяг і т. д. Сенс — змусити людину рухатися, повернутися в тіло. Але треба розуміти, куди ми людину «штовхаємо», наступна стадія невідворотньо настане після, тому обов’язково хтось повинен перебувати поруч. Шок — досить ускладнююча стадія для життя.
2. Біль, «катування». Нестерпні хворобливі страждання, гострий біль і м’язовий в тому числі, важко дихати, знаходитися з більш психічно адекватними нестерпно. Перебіг: рідко затягується, зазвичай 2–3 тижні, препарати можуть бути серцеві, але не заспокійливі, не можна примушувати їсти, не пропонуйте алкоголь, це тільки погіршить стан людини в горі. Нормальна стадія, проходять всі. На цьому етапі потрібна допомога близьким, тому що постійна присутність виючого і плачущого дратує.
Рекомендації родичам: не заспокоювати, не вживати слів «не плач», не зупиняти розповіді про те, як це сталося, що саме сталося. Типові скарги: «я вмираю», «мені рве душу». Звертайте увагу тільки на нестерпний біль. «Ти не вмираєш», «твоїй душі боляче і це нормально», «плач», «скаржся».
3. Заперечення факту смерті. «Це помилка». Час протікання стадії: від миттєвого спалаху до декількох місяців. Стадія буває у всіх, але нормальний розвиток — швидке протікання. З боку здається, що у людини почалася шизофренія, т. щ. вона розмовляє з померлим як з живим, продовжує робити все так, як робила для нього за життя (готує їжу, пере речі, розмовляє, радиться), для стадії характерні яскраві сни про померлого.
На цій стадії дуже часто бувають «зависання». На що схоже зависання на цій стадії? На хронічні галюцінації, починаються створення історій про померлого як про живого досі. Фетишизм, зберігання речей, спілкування. Те ж саме — швидке позбавлення від всіх речей.
Рекомендації родичам: з патологічної форми зависання виводити треба обов’язково, виправляємо на кожному слові, наприклад: «Він / вона (про померлого) так любить млинці /борщ / макарони», ви: «Він / вона ЛЮБИВ…», «Він / вона хоче… «, ви: «Він / вона ХОТІВ… «. Не давати розмовляти про померлого як про присутнього. Доводити до розуміння, що смерть це все, крапка і ніщо інше. Приготуйтеся до того, що як наслідок у горюючого почнеться істерика, звинувачення, тому що він психологічно ще не поховав, ще не оплакав.
4. Агресивна стадія, пошук винного (обов’язкова стадія). Може бути спрямована назовні «Це вони (інші люди) винні в тому, що він помер» або всередину «Якби я…».
Рекомендації родичам: з самозвинувачення виводимо якомога швидше, але виводити дуже складно. Не сперечатися. Не пояснювати яку дурницю він зараз несе. «Якби я… . У той день…… „-“ так, можливо, я не сперечаюся «. Будь-яка суперечка зміцнює його аргументацію, тому не апелювати до його розуму. При ускладнених втратах професійна допомога обов’язкова. Віруючим переживати легше, при щирій вірі знаходять логіку і пояснення. „Занурення“ в релігію — нормальний, хороший результат.
5. Усвідомлення факту втрати. Чим важче, чим неправильніше втрата, тим пізніше наступає ця стадія. Стадія обов’язкова. Розуміння «все», безвихідь, «нічого не можна змінити». У стадії відмотують життя назад, знаходять купу помилок. Симптоми: депресія, апатія, відчай, особистісні втрати (кидають роботу, йдуть із сім’ї). Від 3 до 9 місяців — норма, в пом’якшеному варіанті — до кінця життя.
Рекомендації родичам: підтримка, плавна допомога при витягуванні з минулого, світлі спогади. Писати листи померлому ручкою на папері про все, що не встиг сказати, висловити.
6. Прийняття. Від 9 місяців до 2 років і більше. 1 стадія, на якій людина починає збиратися в купку. При спогадах раптом з’являються світлі спогади — ознака того, що робота горя завершується.
7. Інтеграція. Будує по-новому своє життя без…
6 і 7 стадії допомоги не потребують.
Завдання горювання:
1. Визнання факту втрати.
2. Проживання болю втрати.
3. Налагодження оточення. Спосіб життя порушується територіально або психологічно, відновити не можна, треба побудувати новий.
4. Вибудовування нових відносин з померлим, вихід на новий виток. З померлим відносини повинні бути завершені.
Самодопомога
1. Дуже корисно спілкування з людьми, які пережили біль втрати. Ви отримаєте можливість поділитися своїми відчуттями в атмосфері розуміння.
2. Плачте, сумуйте якщо хочеться. Те, що сталося — реальне горе, його треба відчути.
3. Проводьте час з тим, хто приносить заспокоєння. Це може бути хтось із вашої родини, друг або священик. Знайдіть когось, з ким ви зможете говорити, того, хто розуміє що ви відчуваєте.
4. Говоріть з іншими про те, про що вам необхідно сказати. Дуже часто люди, які бажають допомогти, просто не уявляють, що вони можуть зробити. Підкажіть їм, чим вони зможуть допомогти. Поділіться з ними своїми спогадами. Не турбуйтеся про те, що скажете щось не так — просто говоріть від щирого серця.
5. Шукайте засоби боротьби зі стресом. Горе важко не тільки в емоційному плані, воно впливає на фізичний стан людини. Можна відчувати задишку, безсоння, загальну слабкість. Подбайте про свій організм — дотримуйтеся збалансованої дієти, займайтеся фізичними вправами, намагайтеся забезпечити нормальний сон. Слухайте музику, пишіть в щоденнику, гуляйте, шукайте нове хобі — це допоможе розслабитися. Будьте обережні при прийомі ліків і алкоголю, це не вилікує вас від болю.
6. Можна визначати собі невеликі цілі. Переживання горя може бути тривалим процесом. Дайте собі час. Не змушуйте себе «подолати горе» до певного терміну.
7. Робіть те, що приносить вам радість. Не відчувайте себе винним. Відвідайте концерт, кінотеатр, зустрічайтеся з кимось, заплануйте подорож. Починайте дивитися в майбутнє.
8. Звертайтеся за професійною допомогою, якщо це необхідно. Якщо ви відчуваєте, що вам необхідно проконсультуватися з фахівцем про ваші почуття, зателефонуйте і домовтеся про зустріч.
Чого не треба робити при роботі з горем і про що сказати близьким
1. Заборона сліз («не плач, заспокойся, достатньо, не переживай») принесе шкоду, плачте разом з згорьованим.
2. Не можна зупиняти постійні оповіданнях про померлого.
3. Не слід давати заспокійливі. При затяжних стадіях шоку — снодійне.
4. Знати про синдром річниці. Це не повернення в минуле, а новий виток. Рекомендації: святкуйте день народження, а не відзначайте день смерті.
5. При роботі горя «завислих» бити, трясти, гладити не можна, з ними треба бути просто поруч.
Ознаки патологічного горя:
1. Відсутність горя: ігнорування факту смерті, оніміння почуттів («Бог дав, Бог взяв»).
2. Пригнічене горе, що проявляється тільки в фізичних симптомах («треба тримати себе в руках»).
3. Відкладене горе: виникає через місяці або навіть роки.
4. Спотворене горе: крайнє почуття злоби чи провини при придушенні всіх інших почуттів (лють, почуття провини, пошук винного).
5. Тривале або хронічне горе: заперечення втрати.
Вам необхідна професійна допомога, якщо пройшло вже півроку з дати втрати, а ви:
- відчуваєте cильний гнів;
- не хочете спілкуватися з іншими;
- вважаєте, що ніколи цього не переживете.
«Вас атакує… паніка!» Когнітивно-поведінковий психотерапевт про панічні атаки.
Наскільки часто вам здавалося у разі нападу паніки, що з вами відбувається щось дійсно жахливе? Наприклад, що у вас психічне захворювання, що ви втрачаєте глузд або вже збожеволіли, що ви помираєте, що виставили себе на посміховисько? Страхів так само багато, як і людей, що панікують. За статистикою, в середньому, один з десятьох людей у своєму житті пережив принаймні одну панічну атаку.
Напад паніки можна впізнати за такими головними ознаками:
- стається раптово;
- супроводжується сильними почуттями страху і неспокою;
- пік інтенсивних переживань триває відносно коротко. Під час атаки вам може здаватися, що вона триває нескінчену кількість часу, а після неї лишається неприємне відчуття ще на деякий період.
На перший погляд, панічна атака виникає несподівано і нічим не зумовлена. Вона підкорює собі тіло, думки та поведінку людини.
Читать дальше
Особенности работы с пост-травматическим стрессовым расстройством
Данные исследований в США указывают, что ПТСР развивается приблизительно у 20% людей, переживших экстремальный стрессовый опыт.
Читать дальше